Село Брідок Чернівецького району Чернівецької області

Село Брідок розташоване на правому березі річки Дністер, в північній частині Заставнівського району, на відстані 48 км від обласного центру – м. Чернівці та 30 км від районного – м.Заставна.

За народними переказами, село бере початок з визвольної війни українського народу проти польської шляхти під проводом Богдана Хмельницького.

За легендою, козаки після поразки під Берестечком потрапили в польський полон. Після поневірянь у полоні зуміли вирватися звідти. Керував ними бувалий козак Яким Сулима. Його побратими були вихідцями з Волині. Два місяці йшли вони Чорним лісом, щоб добратися до рідних місць. Яким був поранений, тому, дійшовши до Синькова Заліщицького району Тернопільської області, вирішили перейти річку Дністер вбрід. Допоміг їм у цьому житель села Синьків Фірташ, який теж колись був козаком війська Запорозького.

Козаки спорудили кілька землянок у районі острова, зупинившись тут на зимівлю. За легендою – це був серпень 1651 року.

Перша письмова згадка про село датується 1710 роком. Село було складовою частиною села Митків і належало поміщиці Ілені Савін (до 18ст). З 1710 року воно переходить у власність великого Манявського монастиря  (Галичина). Підтвердженням цього є записи у монастирських книгах. Коли в монастирі виникла пожежа, то частину монахів переселили в наше село і розмістили у сільській дерев’яній церкві.

У другій половині XVIII ст. село виділилось у самостійну одиницю. Почало стрімко розвиватися.

З 1744 року територія Буковини перейшла до Австрії і село стало власністю Православного релігійного фонду в складі Кіцманської домінії.

1857 році була відкрита початкова школа. Вона містилася у маленькій сільській хаті. В 1874 році вчителем був направлений прогресивний український діяч Іван Васильович Ярошинський з сім’єю. Він був активним членом товариства «Руська бесіда». За його сприяння була відкрита хата-читальня з невеликим книжковим фондом.

У 1884-1887 роках брідоцька громада будує нову кам’яну церкву, оскільки стара дерев’яна згоріла. Місце під забудову освячував Євген Гакман. Будівництво тривало три роки. 8 листопада 1887 року, на свято Дмитрія Солунського, відбулося освячення. Настоятелем було призначено прогресивного православного діяча Мелетія Галіпа, сини якого Теодот (письменник, політичний діяч) та Атем (юрист, політичний діяч) вчилися на той час у Чернівецькому університеті. Вони привозили в село прогресивні галицькі часописи і ознайомлювали з ними селян.

З 1883 по 1896 рік в Брідку на посаді вчителя працює Дочка Івана Ярошинського Євгенія Ярошинська – педагог, письменниця, фольклорист, перекладач, громадська діячка. Вона відстоювала самобутність української культури, боролася проти політики насильницького онімечення та румунізації.

1896 року перший вихідець із Заставнівщини, брідчанин Василь Загара з сім’єю, виїхав до Канади, а свою новозбудовану хату віддав під школу.

1906 року емігранти з Канади, вихідці з Брідка, з допомогою отця Мелетія Галіпа, купили та переправили через океан швейцарський годинник, який встановили на одній із бань сільської церкви. Цей годинник і нині відлічує час брід чанам.

1906-1909 роки – масова еміграція брідчан до Канади.

1909 року цісарсько-австрійська влада видала указ про будівництво ряду шкіл на Заставнівщині, в тому числі і в селі Брідок. Але ще у 1904 році брідоцька громада прийняла самостійне рішення про будівництво нової школи.

За 1910-1912 роки в селі збудували нову школу.

Перша світова війна забрала життя десятків брідчан, село не мало спокою – уздовж Дністра пролягала лінія фронту.

14 квітня 1914 року відбулася велика битва на полі, що зветься «Лука».

Не було ні переможців, ні переможених. Поле бою вкрите трупами австрійських та російських вояків.

13 липня 1915 року – велика битва «Синьківський плацдарм», у церкві розмістили госпіталь. Бої тривали до 1916 року.

2 листопада 1918 року у селі зібралося віче де обирали чотирьох делегатів на Буковинське віче 3 листопада 1918 року. У селі діяла своя рада, каса взаємодопомоги, були свої сторожі.

10 листопада 1918 року в село прийшли жандарми боярської Румунії. Через Дністер проходив кордон Румунії із Польщею. Встановили прикордонний пост. Село жило у великому страху, скруті, під нагайками озвірілих румунів. Так тривало до червня 1940 року.

Попри всі заборони в селі діяло товариство «Просвіта». Особливо воно активізувало свою роботу в 30-х роках. Був створений драматичний гурток, заснована футбольна команда, діяв сільський хор, працювала молочарня. В сільських стодолах брідчани таємно збиралися і розповсюджували українську художню літературу, пресу, що їм вдавалося дістати від побратимів із Синькова. Люди продовжували емігрувати в Канаду, Італію, Аргентину, Америку. Найбільш масова еміграція брідчан припала на 20-ті роки.

У червні 1940 року прийшли радянські війська. З їхнім приходом почалися масові репресії, багатьох відправили до Сибіру.

У травні 1944 року відбулася масова мобілізація брід чан. До лав Червоної армії мобілізовано 135 громадян, не повернулося – 50.

1946 рік – масові репресії брід чан, виселення до Сибіру.

1947 рік - голод в селі. Важке становище селян. Заснування першого колективного господарства «Заможне життя» під керівництвом Курійця Манолія.

В січні 1951 року утворено колгосп «Більшовик» шляхом злиття з колгоспом села Митків «Правда України».

За період з 1960-80 років у селі звели пам’ятник загиблим воїнам- односельчанам у Другій світовій війні, адмінбудинок, магазин, житлові будинки, типовий дитячий садочок та сільську амбулаторію.

У 1989 році вірянам с. Брідок повернули церкву.

1991 року Брідоцька парафія розкололась на дві частини.

З 1996 року у церкві відправляють службу священники Православної церкви Київського патріархату.

У серпні 2000 року у селі споруджено пам’ятний хрест жертвам московського поневолення. Встановлено його у сільському парку.

Сьогодні село Брідок входить до складу Вікнянської ОТГ.